Виверження вулканів завжди викликало у людей жах і водночас приворожувало їх до себе. Це справді дуже гарне, але й не менш страшне видовище, оскільки наслідки такого явища досить сумні – чого тільки вартий вулкан Везувій, що зрівняв з землею кілька давньоримських міст. На сьогодні існує чимало вулканів, що діють і досі. Пізнавальний інтернет-журнал «Discover» підготував ТОП-5 рейтинг найбільш небезпечних вулканів світу.

Вулкан Мерапі, о. Ява, Індонезія

Мерапі – найактивніший вулкан в Індонезії. Він знаходиться неподалік міста Джокьякарта. Висота вулкану становить 2914 метрів.

Назва перекладається як гора вогню. Мерапі є наймолодшим у групі вулканів на півдні Яви. Він розташований у зоні субдукції, де Австралійська плита занурюється під Євразійську плиту. Це один з щонайменше 129 активних вулканів в Індонезії.

Великі виверження вулкана Мерапі спостерігаються загалом кожні сім років, дрібні – приблизно двічі на рік, а димить вулкан майже щодня.

В 1006 в результаті виверження було знищено явансько-індійське царство Матарам. Одне з найбільш руйнівних вивержень зафіксовано в 1673, коли було знищено кілька міст і безліч сіл у підніжжі вулкана. У ХІХ столітті зафіксовано дев'ять вивержень, у першій половині ХХ століття – тринадцять.

Велике виверження Мерапі відбулося і 1906 року. Воно характеризувалося руйнуванням конуса вулкана. Вибух, який порушив цілісність оболонки, було чутно на сотні кілометрів.

У 1930 при виверженні загинуло близько 1300 осіб. При виверженні 1974 року було знищено два селища, а 1975 року – велике селище та п'ять мостів, загинуло 29 людей.

У 2010 році під час виверження Мерапі було евакуйовано 350 000 людей, проте без загиблих не обійшлося – 353 особи потрапили до пірокластичного потоку.

Вулкан Сакурадзима, пів-о. Осумі, Японія

Діючий вулкан Сакурадзима розташований на невеликому півострові Осумі біля південної сторони японського острова Кюсю, поблизу мальовничого міста Кагосіма. Вулкан займає площу близько 77 км. Сакурадзима є активним стратовулканом і входить до найнебезпечніших у Японії. Біля вулкана три піки з кратерами, найвищий – Кітадаке. Він піднімається над рівнем моря на висоту 1117 метрів. Вулкан з'явився приблизно 13 тисяч років тому, його перше зафіксоване виверження сталося 963 року.

Найбільшим в історії не тільки самого вулкана, а й усієї Японії стало виверження 11 січня 1914 року, коли потужні потоки лави залили вузьку протоку між островом Осумі та «великою землею», утворивши півострів. Завдяки кільком сильним землетрусам, що сталися напередодні, майже всі мешканці навколишніх поселень встигли вчасно залишити острів.

З 1955 року щорічно трапляються тисячі невеликих вибухів та викидів попелу на висоту до кількох кілометрів. В 1960 спеціально для спостереження за вулканом на його схилах була побудована обсерваторія.

10 березня 2009 року вулкан вибухнув, розкидаючи попіл на відстань до 2 км. У 2011 та 2012 роках він пережив ще кілька значних вивержень. 18 серпня 2013 року вулкан випустив із жерла свій найвищий шлейф попелу заввишки до 5000 метрів, значна частина якого опустилася на місто Кагосіма.

Вулкан Везувій, м. Неаполь, Італія

Напівлегендарний Везувій, що знаходиться неподалік від італійського міста Неаполь, є вулканом, що діє й донині. Висота цього гіганта – понад 1200 метрів. Везувій складається з трьох суміщених конусів. Унікальність Везувію полягає в тому, що це офіційно єдиний вулкан на території континентальної Європи, який визнаний активним – будь-якої миті може початися виверження.

Везувій виник приблизно 25 тисяч років тому, коли тектонічні плити зіткнулися. Вперше виверження вулкана сталося сім тисяч років до нашої ери. Через кілька тисячоліть сильне виверження покрило попелом майже весь Неаполь.

Виверження вулкана, що увійшло в історію як неймовірна трагедія, відбулося у 79 році нашої ери. Цього року лава знищила Помпеї та ще кілька міст. Попіл накрив усю місцевість, а шкідливі гази не залишили місцевим жителям шансу на виживання.

Пізніше потужні виверження було зафіксовано у період XVII – початку XX ст. Через поступове зростання населення кількість жертв від природних катаклізмів зростала. З кожним виверженням вулкан ставав нижчим. До ХІХ століття він втратив трохи менше 200 метрів.

Востаннє Везувій дав про себе знати у 1944 році. Від виверження вулкана постраждали міста Сан-Себастьяно та Масса. Згодом люди стали оперативніше сповіщати один одного про природні катаклізми, і від останнього виверження Везувію загинуло близько тридцяти людей – раніше кількість жертв вимірювалася тисячами. Проте Везувій досі наводить страху на європейців своїм страшним минулим.

Вулкан Санта-Марія, м. Кесальтенанго, Гватемала

Санта-Марія – великий вулкан, що діє, на заході Гватемали, поблизу міста Кесальтенанго. Його виверження у 1902 році увійшло до трійки найпотужніших у XX столітті та отримало індекс VEI-6 за 8-бальною шкалою вибухонебезпечності.

На думку геологів, перші виверження Санта-Марії розпочалися близько 30 000 років тому. Упродовж кількох тисяч років він, ймовірно, вивергався несильно і часто, поступово нарощуючи лавовий купол заввишки близько 1400 метрів. Після появи конуса його діяльність змінилася і стала більш потужною, з тривалими періодами спокою.

Перше виверження Санта-Марії у сучасній історії сталося у жовтні 1902 року. До цього вулкан залишався в стані спокою принаймні 500 років, а можливо, і більше. Його пробудженню передувала серія землетрусів, зокрема великий підземний поштовх у квітні 1902 року.

Пемза, викинута Санта-Марією, покрила площу приблизно 273 000 кв. км, попіл був помічений навіть у Сан-Франциско – за 4000 км від вулкана. Виверження знищило більшу частину його південно-західного флангу та утворило кратер діаметром 1 км та глибиною 300 метрів. Місцеві жителі не розпізнали землетрусу як провісника виверження, тому не встигли вчасно евакуюватися. Приблизно 5000 людей загинуло під час вибухів, а потім багато хто помер від спалаху малярії.

Після виверження 1902 року біля гори настав 20-річний період спокою. В 1922 почалося нове виверження з утворенням лавового купола, який отримав назву Сантьягуїто. Більшість вивержень цього нового купола в наступні роки були досить слабкими, хоча іноді траплялися й великі інциденти. У 1929 році від вибуху Сантьягуіто була зруйнована частина купола, а пірокластичні потоки, що вирвалися з жерла, вбили до 5000 людей.

Найбільшу загрозу населення несе можливе руйнування купола Санта-Марії. Великий землетрус чи виверження може спровокувати величезний зсув, який покриє 100 кв км земель. Тим не менш, у короткостроковій перспективі це малоймовірно.

Вулкан Єллоустоун, штат Вайоминг, США

В американському штаті Вайомінг, у самому серці Єллоустонського національного парку, знаходиться потужний дрімаючий вулкан. Розмір Єллоустонської вулканічної кальдери – близько 55 км на 72 км, що було визначено в 1960-х і 1970-х роках геологічними дослідженнями вченого Боба Крістіансена з Геологічної служби США.

Руїни кратера Єллоустонського супервулкана були виявлені в 1960-ті роки за супутниковими знімками. Виявилося, що під кратером донині зберігається величезний міхур магми. Глибина міхура – ​​понад вісім кілометрів. Температура розплаву перевищує 800 °C. Цього цілком досить, щоб підігрівати термальні джерела, гнати з-під землі пари води, сірководень та вуглекислоту.

Єллоустоун вивергався тричі. Перше з трьох вивержень супервулкану сталося понад два мільйони років тому. Тоді вибухи розпадали гірські ланцюги, викиди піднялися на висоту 50 кілометрів – до верхньої межі стратосфери; вулканічний попіл покрив понад чверть території Північної Америки. Катаклізмів такого масштабу не відбувалося за всю історію людства.

Друге виверження супервулкану сталося 1,27 млн. років тому. Але Єллоустоун, що тоді прокинувся, обмежився «лише» 280 кубічними кілометрами викидів.

Третє виверження сталося 640 тисяч років тому. Воно було вдвічі слабшим, ніж уперше. Але й цього вистачило, щоб вершина вулкана провалилася, утворивши кальдеру – величезну круглу впадину.

 

Більше цікавої і захопливої інформації про природні явища можна знайти на офіційному сайті журналу в розділі «Природа» – https://discover.in.ua/nature/.