Ця публікація базується на інформації сайту Підпиши & Перешли, докладніше про подачу на розлучення можна дізнатись за посиланням.

Більшість подружніх пар під час розірвання шлюбу стикається з питанням не лише розподілу спільного майна, а й непогашених кредитів, взятих протягом сімейного життя. За оцінками різних юридичних центрів, значна частина розлучень супроводжується суперечками, які стосуються оплати боргів банківським або іншим фінансовим установам. Важливо розуміти механізм розподілу таких заборгованостей, оскільки неврегульовані юридичні нюанси здатні викликати довготривалі конфлікти й судові тяганини.

Принцип порівну згідно зі Сімейним кодексом

Згідно зі статтею 70 Сімейного кодексу України, спільні кредитні зобов’язання подружжя діляться пропорційно до часток, які кожен з подружжя отримує при розподілі майна. Якщо подружжя отримує майно навпіл, то й борг розподіляється порівну. Цей порядок діє навіть тоді, коли кредит оформлено на одного з партнерів. Суди виходять із презумпції спільного використання позики для потреб сім’ї, якщо інше не доведено належними доказами.

Важливо враховувати, що банк не завжди бере до уваги судове рішення про поділ відповідальності у певному співвідношенні. Установа зазвичай покладає вимогу про всю суму на позичальника, зазначеного у договірних документах. Якщо один із подружжя уникає сплати, другий змушений розраховуватися самостійно, а вже потім звертатися до суду з майновим позовом. Така схема може затягнутися в часі.

Визнання боргу особистим

Трапляються випадки, коли один з партнерів брав кредит без згоди іншого або для особистих потреб, не пов'язаних із сімейним бюджетом. Доведення цієї обставини вимагає чітких доказів: чеків, виписок, показань свідків. За підтвердження такої позиції у судовому порядку борг можуть визнати особистим, і відповідальність за його погашення лягає виключно на того, хто скористався позиковими коштами.

  • Наявність документа про мету позики
  • Витрати на придбання суто особистих речей
  • Відсутність використання грошей для спільних інтересів родини

Такі докази дають суду підстави ухвалити рішення, що інший партнер не повинен сплачувати цю заборгованість.

Іпотека у спільній власності

Окремої уваги потребує нерухомість, придбана за рахунок іпотечного кредиту. Якщо пара вирішує розлучитися, квартира чи будинок уже вважається спільним майном, навіть коли значна частина кредиту не виплачена. У більшості фінансових установ є вимога погодження будь-яких змін у складі власників заставленого об'єкта. Тому доводиться повідомляти банк про розірвання шлюбу та зміну умов спільної відповідальності.

Поширені варіанти вирішення іпотечного питання

  • Перереєстрація боргу на одного з подружжя. Другий партнер втрачає право на житло, проте й не несе відповідальності за подальші виплати. Банківська установа зазвичай вимагає переоформлення контракту і ретельно перевіряє платоспроможність майбутнього позичальника.
  • Спільне погашення. Квартира залишається у спільній частковій власності, а подружжя продовжує сплачувати зверх залишку боргу за частками, визначеними у судовому рішенні. Банк повинен офіційно зафіксувати таке зобов’язання, інакше надалі можуть виникнути претензії до того, хто формально вказаний у договорі як головний позичальник.
  • Дострокове закриття іпотеки. Після повного погашення кредиту нерухомість продається. Кошти зазвичай розподіляються між екс-подружжям у рівних пропорціях, якщо відсутні судові рішення щодо інакшого співвідношення.

Інші види спільних заборгованостей

Окрім класичних споживчих кредитів та іпотеки, залишається ймовірність наявності інших боргів, отриманих під час шлюбу. Серед них:

  • заборгованість перед фізичними особами (позичання грошей без офіційного договору);
  • неоплачені суми за майнову шкоду або моральну компенсацію;
  • заборгованість за комунальні послуги;
  • борги, пов'язані з лікуванням чи іншими обставинами, що стосуються сімейних потреб.

При розгляді таких ситуацій суд орієнтується на принципи поділу спільної власності. Борг слід погашати тій стороні, що отримала вигоду або зобов’язання в процесі шлюбних відносин, хоча часто борги визнають спільними, якщо інше не доведено.

Популярним методом уникнення розбіжностей є шлюбний договір. Якщо угода підписана завчасно, вона може регулювати порядок розподілу кредитних боргів і визначати, хто погашатиме позики у разі розлучення. У суді враховується такий договір, якщо він не суперечить законодавству. Юридично коректно складений документ дає змогу подружжю уникнути складних спорів і пришвидшити вирішення фінансових питань.