Роман Клочко: "Рідну мову починають цінувати, коли її найбільше бракує"

До Міжнародного Дня рідної мови сайт 0619 розповідає історію мелітопольця, який більше року спілкується виключно українською мовою. 

Підтримка розвитку української мови в жорстких умовах сучасної Україні - питання, що викликає жваві дискусії. Чуємо заклики про важливість процесу українізації та обурливі нарікання щодо "захисту" російської. А що може зробити у цьому випадку звичайний українець? Говорити рідною мовою багато і публічно, популяризувати і пишатися, насолоджуватися милозвучністю і красою. Одного разу так вчинив хлопець з Мелітополя Роман Клочко.

- Романе, коли вперше замислився, щоб спілкуватися виключно українською мовою? Хто став основним мотиватором у цій справі? 

Українська мова завжди була для мене рідною. Цим я, перш за все, завдячую мамі. Ні, вона не з західної України, як в таких випадках часто думають, а з північної частини Запорізької області. Там і зараз можна почути українську, незважаючи на багаторічну русифікацію. Якби не мама, яка і розмовляла українською зі мною в дитинстві, і читала українські книжки, я б, мабуть, ніколи й не усвідомив, що це моє, рідне. Сподіваюся, що це усвідомлення залишиться зі мною на все життя.

Власне, спочатку я не дуже й думав про те, щоб перейти на українську. Мовляв, що там переходити, я її й так знаю. Але в якийсь момент почав розуміти, що читати книжки і дивитися фільми - це півсправи. Так ти накопичуєш пасивний словниковий запас, але нормально говорити чи писати цією мовою не зможеш, якщо не матимеш практики. На щастя, в цьому плані мені поталанило. Кілька років працював вчителем історії та правознавства в одній сільській школі, що якраз переходила на українську мову навчання. Тож міг бодай пару разів на тиждень поспілкуватися з учнями українською. Це була непогана практика. Бо в таких випадках ти привчаєшся думати цією мовою і вже не гальмуєш, коли розмовляєш.

- Які труднощі виникали, коли ти намагався спілкуватися в рідному місті українською мовою?

В когось виходить залишатися повністю україномовним у російськомовному середовищі і я готовий потиснути їм руку. В мене цього не виходило. Коли покинув школу і перейшов на іншу роботу, то намагався і там послуговуватися українською - спочатку день на тиждень, потім перейшов повністю. Вдячний вже колишнім колегам з краєзнавчого музею за те, що поставилися до цього з розумінням. Але поза роботою автоматично перемикався на російську.

- Нещодавно ти переїхав до іншого міста. А саме - україномовного. Як змінилося твоє життя?

Життя багато в чому змінилося. Перш за все, в тому плані, що я вже не перемикаюся з однієї мови на іншу. Я побачив, що українська мова може повноцінно функціонувати у публічному просторі - на вулицях, у крамницях, на рекламних вивісках. І найприємніше було те, що на мою українську відповідають українською. Хотілося б, щоб так було в усіх регіонах України. Бо доводилося вже читати про іноземців, які вчать українську, готуючись поїхати до України, а приїжджаючи, чують у відповідь російську, якої вони не знають.

Але зросійщення відчувається й тут. Нікуди не ділося зросійщене українське телебачення, російськомовна преса (тим, хто розповідає про насильницьку українізацію, дуже раджу дивитися на асортимент у кіосках преси - це чудовий показник того, хто і кого утискає). Ну і наш «український» Інтернет, де далеко не всі сайти мають україномовну версію. Звичайно, все це впливає і на мову тих, хто з народження розмовляє українською - вона засмічується русизмами.

- Твоє ставлення до українізації в країні. Яким чином треба змінювати ситуацію?

Перш за все, я б замінив термін "українізація" на "дерусифікація" або хоча б "реукраїнізація". В Україні він звучить дико. Ми прагнемо відродження української мови на українській території, а не десь у іншій країні. В цьому плані мені дуже подобається проект №5670 Закону України "Про державну мову" http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=60953. Якщо його приймуть, українська мова отримає сильні позиції і на державній службі, і в інформаційному просторі, і в сфері обслуговування, і в системі освіти. Без її знання в Україні, як і в будь-якій нормальній європейській державі, неможливо буде інтегруватися у суспільство без знання державної мови. Крім того, держава контролюватиме виконання мовного законодавства, накладаючи суттєві штрафи. Разом з тим, закон не стосується сфери приватного спілкування чи релігійних обрядів.

Розумію, що в багатьох моїх земляків така позиція може викликати обурення і мені почнуть наводити приклади Канади, Бельгії, Швейцарії і ще кільканадцяти держав, де статус державної мають дві і більше мов. Але між ними і Україною є одна принципова відмінність. Україна - це єдина держава, де більшість населення розмовляє українською і де ця мова має державний статус. Якщо держава не захистить її тут, Україну ми втратимо. Яскравим і сумним прикладом того, що може статися з українською, якщо її не захистити є Білорусь. Там білоруську вже мало де почуєш. Та і в Інтернеті вона втрачає позиції - наприклад, у новій версії браузера Mozilla Firefox її вже немає, бо нею ніхто не користується.

Що ж стосується громадян, то час ламати стереотипи. Вам кажуть, що українською немає якісної музики? Зазирніть у Інтернет і побачите безліч українських гуртів та співаків різних напрямків. Фільми та серіали? Будь ласка. Є купа сайтів, починаючи від "Гуртом" https://toloka.to/  і закінчуючи http://uaserials.pro/, де можна подивитися онлайн найновіші фільми та серіали в українському перекладі. Книжки? Ну, тут взагалі вибір величезний. За останні три роки на книжковому ринку з’явилося чимало і оригінальної, і перекладної літератури українською, причому в різних жанрах. І великі, і малі видавництва активно залучають перекладачів, прагнучи швидше донести до читача найновіші книжки або перекласти класичних авторів, яких до того не перекладали. Звичайно, не всі переклади бувають якісними - як, власне, й український кінематограф, який після довгої летаргії лише починає робити перші кроки. Але цього не уникнеш.

- Чи можеш порадити нашим читачам цікаві матеріали для опанування та покращення української мови?

Якщо говорити про покращення мови, то можна скористатися, наприклад, таким цікавим проектом як "Лепетун" https://ukr-mova.in.ua/ Тут є різноманітні вправи та диктанти, а ще гарні малюнки, що допомагають запам’ятати як правильно вживати ті чи інші слова. Також чимало цікавих матеріалів пропонує проект "Безкоштовні курси української мови". http://movaua.org.ua/main/ Якщо ви більше звикли до паперових або електронних книжок, раджу "100 експрес-уроків української" Олександра Авраменка. Також його уроки можна подивитися і у форматі відео на Youtube. Якщо ж опановувати українську вам доводиться практично з нуля, то раджу шукати підручники (є, до речі, курс з 20 уроків авторства того ж Авраменка), і викладача (у деяких містах є безкоштовні курси української, але не знаю, чи діють вони зараз у Мелітополі).

Неможливо досконало оволодіти жодною мовою, не маючи словникового запасу і практики. Словниковий запас можна поповнити за допомогою фільмів, музики та книжок. Найбільші ресурси в цьому плані на "Гуртом", але є й чимало інших сайтів плюс Youtube та соцмережі. Щодо книжкових новинок, раджу книгарню "Є" - поки що це єдина мережа книгарень, де переважна більшість книжок продається українською, в тому числі й через Інтернет. Можна замовляти книжки українською і безпосередньо через видавництва.

Не соромтеся спілкуватися. Для початку можна у соцмережах, потім - у реальному житті. Мені часто доводилося чути фрази на кшталт "Я соромлюся своєї української, краще вже говоритиму російською". Розслабтеся, ніхто не досконалий. Якби я так думав, то і рідну мову б знав на посередньому рівні, і жодної іноземної не вивчив би.

- 10 причин любити українську мову?

- Якщо вона є рідною, то її люблять, не шукаючи причин. А цінувати починають тоді, коли її найбільше бракує.