Масове знеструмлення в Україні призвело до збільшення кількісті злочинів: росіяни запустили новий фейк

Вже сьомий раз енергетична інфраструктура України зазнала терористичної атаки з боку рф. Атаки окупантів по мирним мешканцям супроводжуються на інформаційному фронті. Подивіться у вікно, там вже мародери. Не бачити, а ви краще Подивіться. Так росіяни запустили фейк про те, що через відключення світла в Україні збільшилась кількість злочинів. Насправді це не так, передає редакція. 

російські ЗМІ намагаються створити фейкову картинку про занурення України «в кам’яну добу» — пишуть, нібито мародери грабують і вбивають просто на вулицях. Ба більше — українці нібито готуються грабувати супермаркети.

«Доказами» цим вигадкам слугують анонімні коментарі та вигадки пропагандистів. Насправді ж ситуація в Україні кардинально протилежна. 

Міністр внутрішніх справ Монастирський розповів, що криміногенна ситуація у країні не погіршилася. Очільник Нацполіції Клименко також додав, що всі підрозділи поліції працюють у повному обсязі. Тож українці можуть почуватися в безпеці завдяки великій кількості патрулів.

Але народна мудрість українців не стоїть на місці і також реагує на ситуації в країні з гумором. Сміємося, значить не здаємося. Так Олександр Клімов на своїй сторінці у Facebook розмістив реалістичну розповідь у дусі того, що приписують нам рашисти. Своїм текстом він наче і пише саме те, що бажають побачити на наших вулицях окупанти. Але ми ж знаєм, що на справді все виглядає по іншому. Хоча б згадати пункти Незламності, де допомогають один одному. Родини, які маючи можливості відкривають у себе такі пункти. Магазини великих мереж працюють на генераторах і дають можливість підзарядити гаджети українцям. Тож давайте посміємося разом читаючи розповідь Олександра. Публікує о текст без правок нижче. 

"київ. блекаут. сьогодення. 

вийшов з дому о десятій ранку. на вулиці темрява, анічогісінько не видно.

добре, що ще вчора передбачливо відібрав в бою у школяра смолоскип. 

ледь зробив декілька кроків, нарвався на мародерів. пограбували, вбили і

рушив далі. дорогою чутно крики й стогін. 

хтось співає "батько наш бандера", але робить це вже сумно і якось без ентузіазму.

по пам'яті дійшов до сільпо, щоб вкрасти трохи цигарок, самогону. так обожнюю цей сільпошний самогон! а ще планував роздобути вологих серветок, бо не мився вже два тижні.

переступивши поріг повністю розграбованого сільпо, відчув розпач, адже не було ні цигарок, ні самогону, ні серветок.

на поличках лише шоколадки нестле, які ніхто навіть безкоштовно не бере, через те, що бренд не вийшов з російського ринку. спробував з'їсти, але не зміг.

виблював. мєрзко.

ок, доведеться знову відбирати гуманітарну допомогу у бабусь під пунктами незламності. 

прислухавшись, почув, що хтось шось собі під нос наспівує. мотив був веселий і знайомий з дитинства. кинувшись у бік мелодії, наткнувся на зляканого індуса з рюкзаком глово, який сидів у кутку і наспівував індійських пісень. викрав його, щоб вимагати викуп. в рюкзаку знайшов порожню коробку від картоплі фрі з макдональдзу. понюхав її, надихнувся, стало трохи легше.

вийшовши на вулицю, мене знову пограбували і вбили мародери. індуса теж забрали, пограбувавши і вбивши його також. 

втративши індуса і не діставши самогон, мав тримати шлях далі. у ногах відчувається втома від голоду, холоду і відсутності самогону. потрібно було роздобути транспортний засіб. 

через відсутність пального і електрики, автівками вже давно ніхто не користується, вони стоять кинуті на дорогах і тротуарах з витягнутими акумуляторами. 

але доля любить рішучих! почув, як два хіпстери б'ються за замерзший фалафель. побіг до них, але не став вступати у бійку, а викрав припарковані санки одного з хіпстерів з трьома коргі в упряжці. рушив далі. 

під'їхавши до відділку поліції, згадав, що писали, що там можна зігрітися.зайшов, дали пізди. вийшов вже розігрітий, але повозку з коргі вкрали мародери. радію, що цього разу хоч мене не вбили. пощастило!

як же хочеться самогону...

а ще дуже хочеться пограбувати квартиру з сигналізацією, але, звісно, таких вже майже не знайти, тому доводиться грабувати звичайні гостинки і хрущовки. 

йшовши до будинку, натрапив на мародерів. пограбували і вбили. це вже відверто зайобує. 

через нестачу сил, квартири, які знаходяться вище третього поверху, зазвичай не грабують, бо втрачають свідомість або помирають, не доходячи до них. з останніх сил потрапивши на четвертий поверх, побачив, що всі вхідні двері відчинені, а отже ловити мені тут нічого. або лізти на п'ятий, або піти не з чим. 

сил вже не було...пригнічення зростало...

маючи гарний нюх, відчув з однієї квартири знайомий запах. 

це були легкі аромати самогону, цигарок і вологих серветок, і це давало надію та зігрівало. мені мало сьогодні пощастити! 

зайшовши в квартиру побачив на порозі мертвого і втомленого мародера. 

він тримав в руках чорний пакет, у якому були самогон, цигарки, вологі серветки і заморожені крабові палички. 

враховуючи, що мені вже було непотрібно міняти самогон і цигарки на продукти, вирішив, що зараз вип'ю, покурю, з'їм палички, а потім помиюся вологими серветками. це буде справжнє свято. 

залишив на завтра трохи самогону і цигарок, щоб мати змогу обміняти це на продукти. зараз дуже потрібно вміло планувати своє майбутнє і думати про завтрашній день. 

чистий, пахучий, ситий і бухий, я вийшов з дому. 

вже була дванадцята дня, на вулицях стало ще темніше, і напрочуд дуже тихо...

насолоджувався цією тишею, аж раптом в кишені почав волати телефон, акумулятор якого здох вже зо два тижні як.

це було сповіщення від дснс. "обережно! в україні може бути темно, не бути електрики і можуть активізуватися мародери. подбайте завчасно про запаси самогону, цигарок і вологих серветок". 

на звук одразу збіжався натовп мародерів. тільки-но хотіли мене пограбувати й вбити, але цього разу не розгубився і сказав їм, що я й сам свого роду мародери вже, і запропонував випити разом самогону і піти на мітінг зносити зеленського, щоб у нас з'явилося світло. 

пропозиція була підтримана, ми випили, набралися хоробрості і пішли на мітинг. 

дорогою ми мріяли, як змінюємо владу, нам вмикають світло і ми живемо життям, яке колись називалося звичним.

ми змогли пройти десь метрів триста і потрапили на галицько-польські заградотряди нато. нас почали розстрілювати з хаймарсів, які були розташовані прям посеред житлових кварталів. 

штош, владу сьогодні змінити не вийде - подумали ми і почали втікати.

вирішили по-старінкє сховатися в метро, але всі станції вже використовувалися, як концертні майданчики, локації для інтерв'ю і зйомок телешоу. кастинг-директори з британської розвідки біля турнікетів розвертали всіх назад і стріляли у спину з німецьких танків.

вибігши з метро, ми побачили полум'я. підійшовши поближче, роздивилися, як натовп людей спалює мужика на багатті. виявилося, шо у нього запілікав вайбер на телефоні, всі злякалися і вирішили його спалити. владу сьогодні не владося скинути, проте хоч пообідаємо. 

а владу ми все одно знесемо...

завтра...

після того, як знову вийде знайти самогон, цигарки і вологі серветки. 

і вийде не бути пограбованим і вбитим мародерами. 

а...стоп...я ж тепер сам свого роду мародер. 

тому все тільки починається...".