Рейд пригожина – спроба заколоту чи узгоджена провокація

Рейд 25 тисяч найманців ПВК «вагнер» у напрямку москви 23-25 червня сколихнув увесь світ. Серед безлічі версій того, щодо сталося, уваги заслуговують наступні.

У Центрі протидії дезінформації при РНБО України проаналізували, що це спроба заколоту чи узгоджена провокація, передає редакція. 

Гаряча фаза

Дії пригожина – це гаряча фаза його багаторічного протистояння з групою впливу шойгу-герасимов. Дійсно, прихильники шойгу в адміністрації президента росії останніми місяцями перекрили особистий доступ пригожина до путіна та дискредитували діяльність «вагнерівців» під Бахмутом. Ба більше, те, що пригожин розгорнув в країні активну пропагандистську діяльність з явним наміром початку політичної кар’єри, спонукало шойгу до активних дій у відповідь. За цією версією тилові табори ПВК «вагнер» за командою шойгу обстріляли з гелікоптерів повітряних сил міністерства оборони рф, що стало каталізатором початку «маршу». Тобто, штучно спровокована шойгу ситуація використала нестабільний психологічний стан пригожина для остаточної дискредитації його перед путіним та усунення з політичної арени. Водночас своїм демаршем пригожин намагався примусити путіна змістити російське військове керівництво, а при нагоді й самого путіна. Недарма цей марш відбувався під гаслами «відновлення справедливості».

Зрада путіна

За іншою версією пригожин дійсно зрадив путіна і став бойовою частиною заколоту Заходу та антипутінських сил у росії, які виступають за силове усунення путінської влади. На користь цієї версії виступає медійна підтримка дій пригожина країнами Заходу та антипутінськими рухами в росії та за кордоном, зокрема в Україні. У розпал подій Вашингтон фактично підтримав пригожина за принципом «ворог мого ворога – мій друг» і навіть висловив намір відкласти нові санкції щодо ПВК «вагнер». Також про неочікувану путіним зраду говорить жорсткий виступ, у якому він визначив це заколотом проти держави та наказав обстрілювати колони вагнерівців. Освітлення подій в прокремлівському інформаційному просторі також свідчить, що оточення путіна серьозно сприйняло загрозу захоплення «вагнерівціми» москви. Якщо у першу годину заколоту інформаційні ресурси міноборони публікували заклики до «вагнерівців» здатися, то після звернення путіна вранці 24 липня ЗМІ перейшли в режим висвітлення виключно «сво» в Україні, а тематика заколоту повністю зникла.

Виправдаальна для російської влади версія

Виправдальна для російської влади версія, яка після локалізації ситуації стає мейнстримом російської пропаганди та активно просувається прокремлівськими блогерами в телеграм-каналах. Вона стверджує, що ніякого заколоту не було, а акція пригожина – це заздалегідь розроблена спецоперація путіна, спрямована на досягнення ряду стратегічних цілей. По-перше, «марш пригожина» дозволив обґрунтувати передислокацію найбоєздатніших бійців «вагнера» до Білорусі та створити там новий плацдарм для можливого наступу на Україну. По-друге, ця операція спрямована на «очищення» армії та адміністрації від нелояльного до путіна генералітету й чиновників. Адже в ході «захоплення» ПВК російських міст значна кількість армійців та держслужбовців вищого рангу запропонували пригожину підтримку в зміщенні путіна з посади. Про вірогідну змову говорить публічне скасування кримінальної справи проти пригожина та поновлення роботи вербувальних центрів «вагнера» в астрахані та воронежі. Про можливе інсценування приводу для початку маршу може свідчити відсутність прямих доказів удару по тилових таборах «вагнерівців»: на кадрах – ліс, який неможливо ідентифікувати, жодної конкретики серед жертв. Розпіарений візит міністра оборони на пункт командування угруповання «Захід» став чітким сигналом, що шойгу залишається на своїй посаді, незважаючи на те, що його відставка була головною вимогою пригожина на старті заколоту. При цьому політична кар’єра пригожина однозначно закінчилася.

Дійсність тієї або іншої версії доведе час. Проте наслідки «пригожинського заколоту» не пройдуть безслідно для російського суспільства й еліти. Пригожин наочно продемонстрував, якщо найманці за день безперешкодно проходять 500 км, то вони не бунтівники, а реальна сила в росії. Фактично демарш пригожина – це найсильніший удар по авторитету влади та особисто путіна за час його правління. Крім того, це стало черговим доказом z-аудиторії (після обстрілів кремля та подій в бєлгородській області), що путінська влада дуже слабка і не в змозі захистити звичайного росіянина ні від внутрішньої, ні від зовнішньої загрози. Очікується, що вже протягом тижня російські спецслужби дадуть оцінку подіям та складуть списки неугодних: хто втік, хто підтримав президента/бунтівників, як коментували події у ЗМІ й соцмережах та інше. За результатами еліту очікують чергові «чищення» нелояльних.

Тобто, з локалізацією «заколоту» загрози владі путіна тільки починаються. Недарма держсекретар США Е. Блінкен назвав пригожина «наростаючою грозою» всередині росії.