Конфлікт в Ірані послаблює позиції США та Трампа на світовій арені : Politico

Війна навколо Ірану, за оцінками міжнародних оглядачів, поступово послаблює глобальний вплив Сполучених Штатів і ускладнює їхні відносини з низкою держав, які вже відчувають втому від другого президентського терміну Дональда Трампа. На тлі цих подій дедалі частіше лунають припущення, що наслідки такого зовнішньополітичного курсу можуть бути довготривалими й складними для виправлення, особливо з огляду на активність геополітичних конкурентів США, зокрема Китаю, передає Politico.

У різних регіонах світу, від Південної Азії до Європи, зростання цін на енергоносії та перебої з постачанням палива створюють додатковий тиск на уряди. Це призводить до транспортних труднощів і соціального невдоволення, оскільки населення відчуває наслідки конфлікту, який безпосередньо не стосується їхніх країн. У низці держав із мусульманською більшістю фіксується посилення антиамериканських настроїв у медіапросторі, що іноді відбувається без відкритого спротиву з боку місцевої влади.

Союзники США по НАТО, за повідомленнями ЗМІ, також демонструють обережність і менш активну підтримку Вашингтона. Деякі з них висловлюють невдоволення відсутністю попередніх консультацій перед початком військових дій проти Ірану, що додатково ускладнює координацію всередині альянсу.

Аналітики зазначають, що нинішня ситуація може посилювати тенденцію до поступового віддалення окремих країн від США, особливо на тлі непередбачуваності американської зовнішньої політики. У цьому контексті лунають заяви про необхідність для держав переглядати рівень залежності від Вашингтона та зміцнювати власну стратегічну автономію.

Колишні американські посадовці звертають увагу на те, що коливання у підходах адміністрації щодо Ірану створюють невизначеність для партнерів і суперників США. Це, на їхню думку, ускладнює довгострокове планування як для союзників, так і для противників Вашингтона.

Водночас представники Білого дому наполягають, що політика "Америка понад усе" спрямована на посилення економічних позицій США, зміцнення міжнародних партнерств у сфері безпеки та підвищення оборонних витрат союзників. Вони також стверджують, що дії Вашингтона мають на меті стримування іранської ядерної програми та підвищення глобальної стабільності.

Окремо аналітики звертають увагу на наслідки для світового енергетичного ринку. Порушення логістики та нестабільність у районі Ормузької протоки спричинили коливання цін на нафту і газ, що особливо болісно вдарило по країнах, залежних від імпорту енергоносіїв. У відповідь деякі держави прискорюють перехід до відновлюваних джерел енергії та розглядають розвиток атомної енергетики як спосіб зменшення залежності від викопного палива.

Європейські країни, враховуючи досвід попередніх енергетичних криз, також намагаються диверсифікувати постачання енергії та інвестують у підвищення енергоефективності. Паралельно посилюється інтерес до електромобільності та альтернативних технологій зберігання енергії.

У військово-політичній площині спостерігається певна фрагментація підходів союзників США. Частина країн діє у форматі окремих коаліцій або ініціатив без прямої участі Вашингтона, що раніше траплялося рідше. Це, на думку експертів, може свідчити про поступову трансформацію традиційних механізмів трансатлантичної взаємодії.

Попри це, оборонні зв’язки США залишаються значними, і більшість партнерів не готові відмовлятися від американської військової присутності, розглядаючи її як ключовий елемент глобальної безпеки. США продовжують проводити спільні навчання з союзниками в різних регіонах, демонструючи збереження військової взаємодії.

На Близькому Сході реакція на конфлікт залишається неоднозначною: частина країн підтримує посилення тиску на Іран, тоді як інші намагаються уникати ескалації та мінімізувати ризики для власної безпеки.

У дипломатичному вимірі також фіксується зростання антиамериканських настроїв у деяких державах, де інформаційний простір активно використовується іншими глобальними гравцями для формування альтернативних наративів. Це ускладнює роботу американських дипломатичних місій і створює додаткові виклики для зовнішньої політики США.

Водночас у Вашингтоні наголошують, що нинішні дії спрямовані на довгострокове стримування загроз і, на думку прихильників адміністрації, можуть дати позитивний ефект у майбутньому для наступних поколінь американської зовнішньої політики.

Віцепрезидент США Джей Ді Венс вирушає до столиці Пакистану, Ісламабаду, для проведення термінових переговорів із представниками Ірану. Головна мета зустрічі – спроба домовитися про припинення війни до завершення терміну перемир’я.

Інформує apostrophe.ua