В засипаному піском бліндажі від холоду, що роздирає до м‘яса, найбільше думаєш про любов: історії героїв України

Письменники на війні не лише документують події, які відбуваються навколо. Вони стають до лав Збройних сил України. Вони волонтерять і допомагають тим, хто цього найбільше потребує. Вони фіксують і доносять правду про злочини росії до світу. Письменник Артем Чех автор книжки "Хто ти такий?", яка отримала літературну премію Книга року ВВС-2021 також обороняє країну від окупантів. 

Артем Чех почав обороняти країну ще під час АТО. Після широкомаштабного вторгнення він став до лав теріторіальної оборони.

Ще до 24 лютого, письменник писав, що війна - це дуже страшно. І ті, хто ніколи її не бачив, навіть не уявляють собі, що це. І краще не уявляти.

"І навіть найсміливіші, найсильніші та найчесніші серед нас ще у 15 році перед потраплянням в АТО говорили: пацани, я не знаю, як я відреагую на перший обстріл", - писав Артем. 

Він відмічав, що війни бувають різними. Можна рік просидіти на передовій і ворога бачити лише у бінокль, а можна з ним жити на одному поверсі свого панельника.

Як і в перші роки служби Артем публікує свої реальні історії на власній сторінці у Facebook. Одна з них зворушлива і адресована коханій дружині.

Артем описує свої відчуття у засипаному піском бліндажі. Він пише, що від холоду, що роздирає до м‘яса, найбільше думаєш про любов. Зі своєю коханої вони разом вже 16 років.

"Побут і звичність ніби мали б поховати всі світлі та гострі почуття, але ні. Але навпаки. Ти все ще засинаєш з думкою про неї, прокидаєшся з думкою про неї, пишеш їй, продираючись крізь побутові питання, щось ніжне, наповнене любов‘ю і втомою бути без неї, стоїш на посту, здригаєшся від несподіваних голосів у рації. Від недосипу здається, що рація от-от заговорить її голосом: як ти там, коханий? Але там лише умовний Рекс доповідає умовному Фуксу про обстанівку.

І ніби ж в останні дні було так багато обіймів і тепла, але їх було так мало. Було так багато розмов і довіри, але холод бліндажа підступно витрусив усе це з пам‘яті, залишивши тебе в їдкій самотності. І ти ж ніби розумієш, що солдат не має права на все це, бо все це робить його слабким і вразливим. Солдат не має права бути таким, бо коли він такий, він уже не солдат. Особливо в цей похмільний від пробудження час. 

Я виповзаю на світло. Обпікаючи руки, заливаю розчинну, намагаюся завалити себе рутиною. Але ні, це не допомагає. Я все думаю, думаю, нарізаю кола довкола позиції, безперервно курю, перебираючи у кишені ключі від квартири (!), й таки повертаюся до реальності. Сонце починає гріти, десь на обрії чутно звуки гелікоптера, і ти вже знову солдат, і ти вже знову зібраний і врівноважений.

Але про неї все одно думаєш. Бо так вже є. І так буде завжди. Хочеш ти цього чи не хочеш. А ти хочеш", - пише письменик, який захищає країну.

Редакція вірить, що перемога України і кожного з нас вже близько. Настане день, коли сім'ї знову воз' єднаються і всі разом ми відбудуємо нашу квітучу країну.