Історії героїв України з полку "Азов": навіть поранений і без зброї знищував рашистів в Маріуполі

Захисники Маріуполя виконали наказ, не зважаючи на всі труднощі. Герої відтягували переважаючі сили противника на себе та дали змогу українській армії перегрупуватися, підготувати більше особового складу та отримати велику кількість озброєння від країн-партнерів. За цей період лише на цій гарячій точці було втрачено багато героїв та героїнь.

Редакція розкаже історії героїв, які відтягнути на себе ворожий удар.

Полк "Азов" вже став легендою і доводить до жаху рашистів. Не дивно, бо навіть облога, переважаючи сили противника, гуманітарна катастрофа не змогли зламати бойовий дух військових. За цей час відбулося багато історій, які у вузьких колах 2-го Батальйону легендою та прикладом. Достовірність гарантують побратими з полку "Азов".

Історія почалася раньою весною, коли були ще прохолодні дні і дуже холодні ночі. Початок і середина березня. На той момент йшли запеклі бої ще в самому місті, позиції захисників Маріуполя контролювали підступи до міста, Центральний район також був під контролем. 

Рашисти дедалі більше робили танкові прориви, групували свої сили у окремих районах (Сільпо, АС-2 і Порт-Сіті). Вже тоді окупанти нескінченно пуляли з Агробази перекидали туди важку техніку, основним ударним кулаком якої були танки. На той момент рашисти посилено і з розлюченістю намагалися взяти передній край і ввійти в місто. Саме тому з ранку до ночі містом працювали системи залпового вогню (РСЗВ), гаубиці, які особливо жорстоко працювали центральним районом, відпрацьовували квадрат від вулиці Купріна і аж до Будівельників. Щоб прорвати лінію, працювали танками прямим наведенням через Амстор (Сільпо) по всій передній лінії багатоповерхівок по вулиці Купріна, просто випалюючи ці дев'ятини до тла і в догін ще й працювали авіацією. Найжахливіше, що це не сюжет з бойовика чи трилера, а сувора реальність обложеного міста Маріуполя.

На той момент ще в посиленому режимі працювала 2-а міська лікарня (17 мкр, поруч одразу міська станція переливання крові) і приймала великий потік поранених, як цивільних, так і військових. І ось одного з таких березневих днів до цієї лікарні з пораненнями різного ступеня тяжкості потрапляє кілька бійців "Азов", одним з яких був із позивним Дерек (він же Пропеллер, боєць 3-ї роти 2-го Батальйону). Поранення було не найсерйознішим, осколковим, але постраждали його нога і рука, що ускладнювало його пересування.

Вони повинні були підлікуватися і повернутися до ладу. Паралельно в цей час бої не вщухали і рашисти не залишали спроби взяти штурмом місто та прорвати вулицю Купріна, від якої до лікарні буквально 200-300 метрів.

В один із днів, військові вирішили поїхати та відвідати побратимів у лікарні. Їх попередили, що в тому районі вже працюють диверсійні групи і противник підтягує танки та БМП. Серед тих, хто поїхав до лікарні був друг Шт-рм. Їх не було кілька годин. По приїзді він повідомив, що у лікарні дуже багато поранених цивільних і військові є. Наші там у окремій палаті. Місць немає, багато хто в коридорах, на підлозі. І там якийсь кипиш, працює стрільця і ​​поруч лягають міни.

На той момент біля лікарні був зафіксований танк. В сутінках маркування було не помітно і не зрозуміло чий він. 

Це була пряма загроза і тому було вирішено евакуювати поранених і для цього була вислана група. 

Минуло кілька годин. Повертається одна наша група з дозору та одна з медевака. Друг з позивним Н., весь у поспіхах забігше повідомив, що рашисти прорвали, зайняли позиції біля лікарні. З боку станції переливання крові почав працювати снайпер. Біля лікарні припаркувався танк..з маркуванням, Z.

В лікарні побратимів вже не було. У результаті вночі та наступного дня там були бої, зачистка будівель від кацапів, прорив кількох танків.

Виникло питання, де подівся Дерек і його хлопці. Зв'язок з перебоями, всюди бої, багато подій, невідомість.

Проходить два дні і на третій на позиції повертається поранений, але бадьорий і веселий Дерек.  Побратими його спиталися,іде ж він подівся, а він розповів свою пригоду: "Лежимо ми у лікарні. Тиша. Тут починається якийсь незрозумілий рух. Вибухи, бабахи, стрілянина... Дерек підривається з ліжка і каже, мовляв, треба виходити. Всередині відділення ніхто нічого не розуміє. Ми розуміємо, що зайшла русня. Приймаємо рішення зібрати кілька наших та швидко виходити. Зброї з собою немає, все забрали, коли нас доставили пораненими. Виходимо... Попереду стоїть кацап, темно, нічого незрозуміло. Видно лише силует, зброя та форма не наша. Дерек бере шматок якоїсь трубки. Люди цивільні бігають, метушаться, незрозуміло нічого. Дерек підбігає і трубою в голову йому як уебет, той упав. Вибігаємо надвір. Дерек відразу бере шматок цегли. Ми в темряві, кацапи не розуміють, що ми військові, у нас в руках немає зброї, форма темна, брудна. Ми підбігаємо до ще одного котрий стояв під вікном у торці лікарні, той не встиг зреагувати та Дерек відразу цеглою проламує йому голову, він звалився. Забираємо його автомат, кличемо пошепки своїх і групкою йдемо. Так дворами й пішли. Дісталися ранку на Лівий, там до своїх. Хлопці залишилися там на шпиталі підлікуватись, а ми з Дереком назад на район на позиції".

Через кілька днів боєць зі своєю ротою тримає оборону все в тому ж Центральному районі. Там він був у групі не менше героїчних хлопців з 3-ї роти друга Др-а і не менш легендарного друга Алігатора (Герой окремого роману, поєднання мужності, скромності та вихованості.. на жаль теж загинув). Там друг Дерек отримав крім осколкового поранення сильну контузію. Відлежав один день і знову повернувся до хлопців на позицію. Там вступив у ближній стрілецький бій, його закидали гранатами, але він примудрявся відстрілюватися і забрав життя ще кількох ворогів, пристреливши їх. Але, на жаль, одного з фатальних днів... сонячних днів березня...він отримав у ближньому бою тяжке поранення в голову...кілька днів боровся за життя, але його серце зупинилося...

Він був відважним воїном, хлопці завжди із захопленням переказують як він за фактом голими руками прибив двох рашистів і кількох пристрелив там, де багато хто втік би. Достойний син своєї країни і своєї Нації. Воїн.

Хочемо, щоб країна знала своїх Героїв. Простих бійців. Пам'яті Дерека. Полк Азов. 2 Батальйон. 3 роти.