• Главная
  • Хто буде боронити нашу землю, як не ми: Захисники України триматимуться до кінця
12:30, 12 июня

Хто буде боронити нашу землю, як не ми: Захисники України триматимуться до кінця

Хто буде боронити нашу землю, як не ми: Захисники України триматимуться до кінця

Триває  сто дев’ята доба героїчного протистояння Української нації російському воєнному вторгненню. Весь цей період наш мир і спокій захищають мужні воїни. Вони не світяться у ЗМІ постійно та не кричать о перемогах та зрадах, а тихо продовжують свою роботу - знищують рашистів.

Редакція продовжує знайомити з тими, які щодня охороняють нас - нашими справжніми Героями України. 

Наші Герої не вважають себе такими і не розповідають про себе. Вони лише поділилися своїми спогадами про найважчий бій. Наші Герої з 93-тя ОМБр Холодний Яр. 

"росія – як та саранча, яка зжирає все, що бачить на своєму шляху. Як вірус, тяжка хвороба. У нас немає іншого варіанту, крім як перемогти її. Ворог має відповісти за Бучу, Маріуполь, Харків, Херсон, усі сплюндровані українські міста та села" , – говорить «Наглий», пильно вдивляючись у гущавину дерев на позиції. 

Військовий з позивним «Лис» додає, що не ми до них пішли, вони до нас: "Це не гості, а вороги. Чим менше буде ворогів, тим легше буде жити нашим дітям і онукам". 

Захисник з позивним   «Денчик» налаштований рішуче: "Спочатку з Харківщини їх виженемо, а потім піду своє рідне місто звільняти". 

Бійці 93-ї ОМБр «Денчик», «Лис» і «Наглий» на війні – з 2014 року. «Денчик» прийшов у військо 19-річним хлопцем, інші – уже дорослими чоловіками. Втім, ні вік, ні будь-які інші соціальні умовності, стверджують воїни, не мають жодного значення для розуміння відповідальності за долю країни. 

"Я от взагалі росіянин за національністю, але в Україні живу вже 40 років і вважаю її своєю Батьківщиною" , – зауважує «Лис».

Воїн вважає захист Батьківщини – своїм обов’язком. Його дружина давно говорить, що втомилася і морально, і фізично без нього. Вона сама змушена давати раду і дітям, і господарству.

"Але хто буде боронити нашу землю, як не ми? Прийшли, отже, треба триматися до кінця. Вже потім подумаємо про демобілізацію та відпочинок", - стверджує «Лис». 

За кілька місяців повномасштабного вторгнення росії побратими пройшли разом немало боїв. Але був один, який назавжди закарбувався у пам’яті кожного. 

"Це бій у Заводах на Харківщині. Він сниться мені ночами, – говорить «Лис». – Ми мали втримати ворожі підрозділи біля цього населеного пункту. Росіяни нагнали туди безліч живої сили і техніки – танки Т-80, БМП-2, БМД. Нашу роту кілька днів «крили» авіацією, «Буратіно», «ураганами», «смерчами». І так кілька днів майже безперервно. Іншу роту, яка зайшла після нас, намагалися взяти в оточення. Тому було прийнято рішення вплав переправлятися через річку, щоб врятувати особовий склад. Хлопці просто герої! Вони знімали власне спорядження, попри обстріли, щоб перетягнути поранених побратимів. Тримали до останнього, скільки могли. Командир сказав, що ми справилися з завданням, втримали противника. Ворог поніс великі втрати. Т-80 горять добре! Хоч їх і непросто знищити. Ми для цього використовували NLAW Javelin. Допомагали нам артилерія і танкісти". 

«Денчик» зізнається, що це був найжорсткіший бій за всі роки його служби: "Навіть під Дебальцевим було не так гаряче. Під час обстрілу з «Буратіно» я отримав тяжку контузію. Після шпиталю я міг служити у більш безпечному місці, але я не уявляв, як можна кинути друзів. Тут моя друга родина. Я без них ніяк і вони без мене теж. Тому повернувся, щоб стояти до Перемоги". 

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
#військовий стан #Дніпро #Україна #056 #СТОЇМО #ЗупинимоОкупантів #Мелітополь #0619
0,0
Оцените первым
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
live comments feed...